Кому підходить
- Дитина боїться стрижки: плаче, тікає, відчуває сильне напруження.
- Лякається побутової техніки: пилососа, фена, праски та інших приладів.
- Боїться нових місць і зміни звичних маршрутів.
- Їсть обмежений набір продуктів, відмовляється куштувати нове, приймає їжу лише певної консистенції або кольору.
- Не користується туалетом самостійно: ходить у підгузку, були безуспішні спроби привчання, боїться горщика або унітаза, ховається для дефекації, не повідомляє про потребу сходити в туалет або не розпізнає позиви.
- Відмовляється від гігієнічних процедур: чищення зубів, миття голови та інших повсякденних дій.
Що робимо на заняттях
Туалетний тренінг
Формуємо навички самостійного користування туалетом з урахуванням індивідуальних труднощів дитини. Вчимо самостійно повідомляти дорослому про потребу сходити в туалет.
Звикання до стрижки та гігієнічних процедур
Виявляємо причини страху або дискомфорту. Розділяємо процедуру на невеликі кроки і поступово формуємо звикання через мотивацію та позитивне підкріплення, без тиску на дитину.
Звикання до побутової техніки та нових ситуацій
Визначаємо причини страху та сенсорного дискомфорту. Використовуємо поступову десенсибілізацію: у безпечній і спокійній обстановці знайомимо дитину з предметами та ситуаціями, поступово знижуючи тривогу і формуючи навички взаємодії з ними.
Харчовий тренінг
Поступово розширюємо харчовий раціон, вчимо куштувати нові продукти, приймати різні текстури та консистенції, розвиваємо навички самостійного прийому їжі.
Як проходить заняття і роль батьків
Робота починається з оцінки причин труднощів і складання індивідуального покрокового плану. Навчання відбувається поступово, з використанням мотивації та позитивного підкріплення, без примусу.
Участь батьків є обов'язковою частиною тренінгів. Харчування, відвідування туалету та гігієнічні процедури здебільшого відбуваються вдома. Тому фахівці навчають батьків необхідних стратегій і супроводжують формування навичок у домашніх умовах.
Приклади з практики центру «Нейрон»
1. Страх побутової техніки
Після того як поруч із дитиною несподівано увімкнули пилосос, вона дуже злякалася його звуку. Поступово страх поширився на інші побутові прилади: фен, праску, електрочайник, мікрохвильову піч і пральну машину.
Навіть вигляд вимкненого пилососа викликав сильну тривогу, плач і спроби втекти. Дитина відмовлялася відвідувати дитячий садок, оскільки там був пилосос.
Як ми працювали
Спочатку визначили, що дитину лякає не лише звук, а й сам вигляд електроприладів.
Почали з одного приладу і розділили процес звикання на невеликі етапи:
- Прилад стояв на відстані від дитини і був вимкнений.
- Поступово скорочували відстань до приладу.
- Вчили дитину спокійно підходити і торкатися його.
- Знайомили з кнопками та діями з приладом.
- Поступово переходили до вмикання і самостійного використання.
Кожен етап супроводжувався позитивним підкріпленням. До наступного кроку переходили в міру звикання дитини.
Результат: дитина навчилася спокійно перебувати поруч із побутовою технікою, самостійно пропилососила приміщення в центрі, змогла сушити волосся феном і переносити стрижку.
2. Звикання до стрижки ножицями
Дитина боялася стрижки: клацання ножиць, наближення інструментів до голови та самого процесу зістригання волосся.
Як ми працювали
Поступово знайомили дитину з ножицями та звуком їхнього клацання. Потім скорочували відстань до голови, переходили до розчісування і зістригання невеликих пасом.
У міру звикання збільшували кількість зістриженого волосся і тривалість процедури. Кожен наступний етап вводили після спокійного освоєння попереднього.
Результат: дитина поступово навчилася переносити етапи стрижки без вираженого страху та опору.
3. Страх звуку машинки для стрижки
В іншому випадку дитина спокійно дозволяла торкатися вимкненою машинкою голови і проводити нею по волоссю. Однак звук увімкненої машинки викликав сильний страх.
Як ми працювали
Визначили, що основна складність пов'язана саме зі звуком, а не з дотиками чи самою процедурою.
Тому робота була спрямована на поступове звикання до шуму машинки. Починали зі звуку на комфортній відстані, поступово скорочували дистанцію і переходили до використання увімкненого приладу.
Не довелося заново формувати навички, якими дитина вже володіла.
Наш підхід
У кожному випадку ми визначаємо, що саме викликає страх або дискомфорт: звук, зовнішній вигляд предмета, дотик, сенсорні особливості чи попередній негативний досвід.
На підставі оцінки складаємо індивідуальний покроковий план. Використовуємо поступову десенсибілізацію, мотивацію та позитивне підкріплення.
Наша мета не змусити дитину терпіти неприємну процедуру, а допомогти їй поступово і спокійно освоїти необхідні навички для повсякденного життя.
Відгуки батьків
Часті запитання
Що таке десенсибілізація?
Це поведінковий метод: дитину поступово й безпечно знайомлять із тим, що її лякає, і тривога знижується крок за кроком. Так працюють зі страхом пилососа, стрижки, води.
Дитина трохи говорить. Навіщо їй PECS?
Іноді слова є, але просити ними дитина не вміє. Якщо їй краще даються зорові підказки, картки допомагають почати спілкуватися, а далі можна переходити до слів і фраз.
Скільки занять знадобиться?
Залежить від дитини, загальних термінів не даємо. Рухаємося в її темпі.
Що роблять батьки?
Вчаться тих самих кроків, що й спеціаліст, і повторюють їх удома. Саме так навичка закріплюється.
Фото із занять
Відео та фото із занять
Ролики центру в Instagram.